РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ
2’2022

Городянська Л. В.
https://orcid.org/0000-0002-4482-1690

СТРУКТУРА ВІДТВОРЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЮДИНИ: ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Повний тест (pdf)
Мова: Українська
Анотація. Відтворення інтелектуального потенціалу людини як безперервне відновлення його кількісних і якісних характеристик та показників у сучасних умовах інноваційного суспільства має першорядне значення. У статті відповідно до мети обґрунтовано й запропоновано нові підходи до структурування напрямів, способів і показників відтворення інтелектуального потенціалу, які поділяються за екстенсивним та інтенсивним типами. Стверджується, що такі підходи до відтворення інтелектуального потенціалу людини сприятимуть організації ефективного впровадження інновацій у господарську діяльність підприємств. Розроблено модель зворотного зв’язку між показниками й способами інноваційного відтворення інтелектуального потенціалу людини. Встановлено, що показниками інтенсивного типу відтворення інтелектуального потенціалу людини є ключові компетентності. Визначено основні ключові компетентності людини та їхню сутність. Це лідерство, комунікативність, креативність, критичне мислення. Запропонована модель зворотного зв’язку дає можливість оцінити приріст бажаних ключових компетентностей та зробити раціональний вибір способу інноваційного відтворення. Доведено, що зазначені ключові компетентності можуть слугувати показниками інтенсивного типу відтворення інтелектуального потенціалу людини. Встановлено, що ефективне використання інтелектуального потенціалу людини сприятиме інтенсифікації процесу реалізації стратегії інноваційного розвитку підприємства.
Ключові слова: відтворення, інтелектуальний потенціал людини, інновація, модель, структура відтворення, показники інноваційного відтворення, ключові компетентності.
https://doi.org/10.32987/2617-8532-2022-2-99-111

Посилання:
1. Про внутрішнє та зовнішнє становище України : аналіт. доп. Національного інституту стратегічних досліджень до щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України. URL: https://niss.gov.ua/publikacii/poslannya-prezidenta-ukraini/analitichna-dopovid-do-schorichnogo-poslannya-prezidenta-4 (дата звернення: 14.03.2022).
2. Україна 2030Е – країна з розвинутою цифровою економікою. Український Інститут майбутнього : вебсайт. URL: https://strategy.uifuture.org/kraina-z-rozvinutoyu-cifrovoyu-ekonomikoyu.html (дата звернення: 14.03.2022).
3. Реформа освіти та науки. Урядовий портал : вебсайт. URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/rozvitok-lyudskogo-kapitalu/reforma-osviti (дата звернення: 14.03.2022).
4. Цілі сталого розвитку та Україна. Урядовий портал : вебсайт. URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/cili-stalogo-rozvitku-ta-ukrayina (дата звернення: 14.03.2022).
5. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні : монографія / за заг. ред. В. Г. Кременя ; Нац. акад. пед. наук України. Київ : Конві Прінт, 2021. 384 с.
6. Шумпетер Дж. А. Теорія економічного розвитку (1911). 1934.
7. Друкер П. Эффективное управление. Экономические задачи и оптималные решения / пер. с англ. М. Котельниковой. М. : ФАИР-ПРЕСС, 2003. 288 с.
8. Брюховецька Н. Ю., Булєєв І. П. Ресурси і механізми інвестиційно-інноваційного розвитку промислових підприємств України. Вісник економічної науки України. 2019. № 1 (36). С. 11–25.
9. Ковтунець В. В., Лондар С. Л., Мельник С. В., Кастель-Бранко Е. Вимоги ринку праці України до освіченості працівників. Освітня аналітика України. 2021. № 4. С. 5–20. DOI: https://doi.org/10.32987/2617-8532-2021-4-5-20.
10. Городянська Л. В. Відтворення економічних ресурсів: інноваційний аспект. Вісник економічної науки України. 2021. № 1. С. 99–105. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).99-105.
11. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. Київ : Грамота, 2005. 448 с.
12. Калин В. И. Парадигмы образования в современной мировой педагогической практике. Соціально-гуманітарні вектори педагогіки вищої школи : зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук. конф., м. Харків, 15–16 квіт. 2010 р. Харків : ХДАДМ, 2010. С. 44–46.
13. Мельникова О. В. Інновації у вищій освіті як чинник формування національної економіки знань. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Сер. : економіка. 2014. Вип. 14. С. 16–27.
14. Рашкевич Ю. М. Болонський процес та нова парадигма вищої освіти : монографія. Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2014. 168 с. URL: https://iepor.org.ua/edu-docs/rashkevych-yu-2014.html.
15. Рогова В. Б., Лондар С. Л. Управлінські індикатори розвитку освіти SOLID INFO як чинник підвищення ефективності державної освітньої політики. Освітня аналітика України. 2021. № 5. С. 5–17. DOI: https://doi.org/10.32987/2617-8532-2021-5-5-17.
16. Чижевський Б. Г. Науково обґрунтовані і відповідно профінансовані реформи сфери науки та освіти – запорука успішного розвитку держави. Реформа освіти в Україні. Інформаційно-аналітичне забезпечення : зб. тез III Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 28 жовт. 2021 р. Київ : ДНУ «Інститут освітньої аналітики», 2021. С. 28–31. URL: https://iea.gov.ua/wp-content/uploads/2021/12/Tezi_III-konf_2021-FINAL.pdf.
17. Городянська Л. В., Сизов А. І. Суб’єктно-діяльнісний підхід в організації підготовки військових фахівців у системі вищої освіти. Молодіжна військова наука у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка :тези доповідей учасників Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, ад’юнктів, слухачів, курсантів і студентів, м. Київ, 24 квіт. 2020 р. Київ : Військ. ін-т КНУТШ, 2020. С. 204–206.
18. The Oxford Handbook of Lifelong Learning / M. London (ed.). 1st ed. Oxford : Oxford University Press, 2001. 498 p.
19. Gartner (2018b). Gartner Top 10 Strategic Technology Trends for 2019 : Global Education Futures Report (2018) (дата звернення: 14.03.2022).
20. Городянська Л. В. Відтворювані економічні ресурси: теорія та методологія обліку і аналізу : монографія. Київ : КНЕУ, 2013. 259 с.
21. Барабась Д., Джафаров Д., Шпак І. Освітні інновації та їх імплементація в Україні. Науковий вісник Одеського національного економічного університету. 2016. № 3. С. 35–54.
22. Ананьева Т. Десять компетенций, которые будут востребованы в 2020 году. URL: http://tananyeva.com/desyat-kompetentsij-kotorye-budut-vostrebovany-v-2020-godu/ (дата звернення: 14.03.2022).
23. Шеклтон В. Психология лидерства в бизнесе. Спб. : Питер, 2003. 222 с.
24. Танец перемен: новые проблемы самообучающихся организаций / П. Сенге, А. Клейнер, Ш. Робертс и др. М. : Олимп-Бизнес, 2003. 624 с.
25. Fulop J., Linstead S., Dunford R. Leading and managing. Management: a Critical Text. South Yarra : Macmillan Business, 1999. P. 120-210.
26. Stogdill R. Handbook of Leadership: a survey of theory and reserch. N. Y. : Free Press, 1974. 613 p.
27. Пономарев Я. А. Психология творчества. Тенденции развития психологической науки. М., 1988. С. 21–25.
28. Коптелов А. К. Кривая Аутора – результаты цифровой трансформации. URL: https://koptelov.info/krivaya-autora/ (дата звернення: 18.02.2022).
29. Гончаренко С. У. Формування нелінійного (синергетичного) мислення учнів. Дидактика професійної школи. 2012. № 2. С. 3–7.